Українці - Соціальна блоґерська мережа

Київ, 14 квітня 2009, 12:28
Українці — найпокірніший народ Європи. Він стійко приймає удари долі, але коли в нього відбирають депозит, його терпець уривається і він починає (ні не ловити банкіра) філософствувати.


Панас Мирний (мій попередник у хрестоматії) написав (до речі, непогану) повість "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" З "волами" він порівнював українців. Здавалося б вдала метафора, адже віл — це кастрований бик, проте, як з’ясувалося нещодавно, українці не ревуть й біля порожніх ясел.

Ніколи не думав, що доведеться заздрити молдаванам. Хоча, з другого боку, молдавани всього лише раз у житті вчинили як французи, греки чи британці, які бунтують щонайменше раз на рік. У той самий час українці можуть пишатися тим, що вони є найпокірнішим народом Європи.

Вкрай важливо вибрати номінацію, в якій ти завжди будеш першим. Ми, звісно, не позмагаємося з іспанцями в кориді, проте наших кастрованих биків не спровокує жоден пікадор. Ми найбільш стримані, делікатні, розважливі, незлостиві кастрати у Світі. Втім, і в нас є свої скромні розваги – маленькі вистави.

Якщо має рацію замусолений вираз і Світ справді є театр, а не просто гримерка, то Україна – аматорський театр, де кожний сантехнік грає Гамлета, секретарка – Офелію, Президенту подобається роль митрофорного протоієрея, Кабмін хоче здаватися страйкомом, менти перевдягаються на гопників, коли їм треба побити учасників вуличних протестів, які в свою чергу розмовляють як театральні критики замість кинути нарешті цю пляшку з напалмом, он запалювальний гніт вже майже згас!

читати далі →

Я свідомо голосував за цю людину на виборах 2003 в першому турі, потім було соромно за свій вибір — дивлячись на його акції на камеру на пару з Вітренко !
Тепер замислююсь що він скорше мав рацію, і точно знаю одне, якщо діло дійде до барикад я буду поряд з ним на барикадах тому що він правий, тут кожне слово як карбоване — і вірне на 100 відсотків !
McLom


У другому турі більше голосів набере Янукович, але переможе Юля. Під час дружньої післявиборчої суперечки у нас буде три президенти, включно з нинішнім. Але не варто очікувати барикад. Їх нема кому будувати.



УНІАН
Дмитро Корчинський
«Ты б не увидел в небе звед
Их не было тогда
Не пела птица над гнездом
Там не было гнезда»
Громи гримітимуть лише на телевізійних і на судових ток-шоу. Хоча передвиборчі баталії – це лише передмова до післявиборчих, але вони задають тон. Нам нині нудно. Ця кампанія геть зовсім не виправдовує сподівань гурманів. Все мило, але мляво. Ні гучних скандалів, ні карколомних пригод, ні камазів, ні отруєнь, ні пропагандистських знахідок, ні жертв, ні викриттів… А здавалося б, педофілія та епідемія подавали надії…

Все зумовлене настроєм публіки. Вона зневірилася не в кандидатах, а у виборах. До того вона зневірилася у доларах. Ми так їх любили, а вони, виявляється, теж здатні знецінюватися. Люди, які вже не вірять двом головним поганським божкам всесвітнього капища – виборам і фінансам, тим самим звільняють свої душі для Бога Живого, який, як відомо приніс нам меч, а не подушку, отже очікує, щоб ми вправлялися у фехтуванні, а не в мастурбуванні. Саме так: нам нецікаві вибори, а не політики. Ми звикли кепкувати над нашими кандидатами, але покладемо руку на серце (у кого є) – вони кращі за більшість своїх зарубіжних колег. Там взагалі окрім Лукашенка та Рамзана Кадирова нема на що подивитися. На всю Європу – один Берлусконі, інші подібні на офіціантів та домогосподарок. Наші – як герої телесеріалу в порівнянні з персонажами передачі «Вісті з ланів».

читати далі →