Українці - Соціальна блоґерська мережа

Французький історик Оділь Борда (Odile Bordaz) стверджує, що їй вдалося знайти місце, де похований Шарль де Бац де Кастельмор д’Артаньян, який послужив прототипом відомого героя романа Олександра Дюма "Три мушкетери".


Всупереч поширеній теорії про те, що тіло д`Артаньяна після його смерті було доставлене до Франції, Борда упевнена, що відомий мушкетер похований в невеликій церкві Святих Петра і Павла на околиці голландського міста Маастріхт (зараз міський район Вольдер). До такого висновку Борда прийшла, проаналізувавши інформацію з історичних хронік, пише в суботу газета The Times.

Достовірно відомо, що д`Артаньян був убитий 25 червня 1673 року під час облоги фортеці Маастріхт в ході Франко-голландскої війни 1672-1678 років. За твердженням Борда, у той час стояла спекотна погода, а вологість повітря була висока, у зв`язку з чим доставити тіло до Франції було б проблематично, а забальзамувати — надто дорого.

Крім того, на користь версії Борда свідчить і той факт, що під час облоги Маастріхта загиблих французів зазвичай ховали в місцевій католицькій церкві, а табір д`Артаньяна, як з`ясувалося недавно, стояв неподалік від Вольдера. Борда також стверджує, що виявити могилу д`Артаньяна у Франції їй не вдалося.

Використовуючи докази своєї теорії, Борда має намір добиватися від французької влади і католицької церкви дозволу на проведення розкопок в церкві Святих Петра і Павла. На думку Борда, шанси знайти останки д`Артаньяна в цій церкві приблизно 50 на 50.

Шарль де Бац де Кастельмор д`Артаньян народився на початку XVII століття в Гасконі. У віці близько 20 років він вступив на військову службу до роти королівських мушкетерів і згодом (у 1658 році) став одним з її командирів.

Після його смерті у Франції в 1700 році з`явилася книга “Мемуари мессіра д`Артаньяна” (Les Memoires de Monsieur d`Artagnan), автором якої був відомий у той час французький письменник і журналіст Гасьєн Куртіль де Сандра. На основі “Мемуарів” Дюма-батько написав роман “Три мушкетери”, а також інші романи “мушкетерського” циклу — “Двадцять років опісля” і “Віконт де Бражелон”.